Значення
- (Філософія) –
Те, що підтверджує, доводить істинність, правильність чогось; аргумент, факт, свідчення.
- (Математика) –
У логіці та математиці: сукупність логічних міркувань, що встановлюють істинність якогось твердження (теореми, гіпотези) на основі аксіом, визнань та раніше доведених положень.
- (Юриспруденція) –
У юриспруденції: джерело (предмет, документ, свідчення тощо) або процесуальна дія, спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для розгляду та вирішення судової справи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доказ, р. доказу, д. доказові, з. доказ, о. доказом, м. доказі, к. доказе