1. Властивість або стан того, що є доведеним, підтвердженим фактами, аргументами або безперечними свідченнями; обґрунтованість, підтвердженість.
2. У логіці та науковій методології — характеристика судження, теорії або гіпотези, яка має достатню систему доказів для визнання її істинності або вірогідності.