Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є доведеним, підтвердженим фактами, аргументами або безперечними свідченнями; обґрунтованість, підтвердженість.
- (Філософія) –
У логіці та науковій методології — характеристика судження, теорії або гіпотези, яка має достатню систему доказів для визнання її істинності або вірогідності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доказаність, р. доказаності, д. доказаності, з. доказаність, о. доказаністю, м. доказаності, к. доказаносте