довід

1. Документ, що містить коротку інформацію про когось або щось, офіційне посвідчення певного факту, що видається установою, організацією або посадовою особою.

2. (у спеціальному вжитку) Короткий довідковий матеріал, зведення відомостей на певну тему, що додається до основного тексту (наприклад, книги, звіту).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Ви — наче жіноцтво, що вислухають якийсь довід і скажуть: «Ваша щира правда, але мені здається інакше…» Я певний, що взавтра ви, сидячи коло моря, «там, де плещуть ясні води», знов співатимете втрьох із братами «Озрійця» і казатимете: «Це — платонічне кохання, бо нам так здається…» Тут він помовчав. Потім знов забалакав.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
У роботі, присвяченій іншому історичному виданню цього часу – Синопсису – ми дійшли висновку, що робота над слов’янським видан- ням Патерика (1661) велася водночас із написанням історичного довід– ника, яким став Синопсис 23, і з певною вірогідністю припустили, що a 13 b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимира 21 Скани опубліковані на офіційному сайті Троїце-Сергієвої лаври “Дом живо- начальной Троицы” в рамках спільного проекту Російської Державної бібліотеки та Троїце-Сергієвої лаври.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |