дока

1. (в історії) Назва стародавньої мідної монети, що карбувалася в Давньому Римі та деяких інших державах, а пізніше — на Русі.

2. (в історії) Назва грошової одиниці та срібної монети в Молдовському князівстві XIV–XVII століть.

3. (переносно, розмовне) Про щось незначне, маловажне, дріб’язкове (зазвичай у виразах на кшталт “не варта дока”, “дока йому з того”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Все твое дока« зательство на пустых небылицах.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |