догматизм

1. Спосіб мислення, що ґрунтується на догмах, характеризується некритичним, однобічним сприйняттям певних положень як абсолютних, незмінних істин, які приймаються на віру без доказів і не підлягають сумніву чи перевірці.

2. У філософії та релігії — напрям, який визнає догми (незаперечні, авторитетні істини) основою знання і заперечує необхідність їхнього наукового обґрунтування та практичної перевірки.

3. У побутовому вжитку — поведінка або манера людини, яка зверхньо та категорично наполягає на своїй правоті, нехтуючи іншими думками та аргументами; сліпа прихильність до застарілих правил і принципів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Через те всякий догматизм в своїй науці я уважаю непотрібним, всяке juratіо in verba magistri[10] — неможливим. Того духу висліду й критицизму хотів би я і в своїх співробітниках — слухачах — якнайбільше і бажав би щиро, щоб з ним вони перш за все приймали й моє слово нехитре.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: іменник (однина) |