Словник Української Мови
Буква
1. Люди у віці від народження до настання повноліття; молодше покоління, що не досягло зрілості.
2. Сини, дочки щодо своїх батьків; потомство, нащадки.
3. (перен.) Послідовники, учні, вихованці кого-небудь; люди, що перебувають під чиїмсь духовним чи ідейним впливом.
4. (перен., заст.) Молоді представники певного народу, країни, міста тощо.
Приклад 1:
Діти Килинині Злидні. (без мови) .
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Йому марилося, що Костянтин оженився з Зоєю, що в них є діти і що й тії діти й Костянтин і Зоя — всі дуже люблять його, свого давнього знайомого, доброго дядька і вірного приятеля сім’ї. XIV Коли вже й досі на лекціях із Зоєю професор не дозволяв собі і жодного злишнього слова, то відтепер увесь тон його мови зробився вкрай академічним, об’єктивним до щонайвищої міри.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Адже навіть діти знають, що в нинішньому світі вся можлива допомога, весь евентуальний потенціал самопомочі, весь можливий HELP зосереджено в лівому верхньому куті клавіатури, під клавішею F1. Урок малювання З усіх способів творення віртуальної реальності мене найбільше інспірують шпалери.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”