гучний
[ɦut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
Такий, що видає сильний звук, лунає голосно; звучання якого добре чути на відстані.
-
Який привертає широку увагу суспільства, значно розголошується; сенсаційний, резонансний.
-
Який має високу гучність звучання (про апаратуру, пристрої).
-
Розм. Який викликає захоплення, вражає своєю помпезністю, розмахом; пишний, блискучий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гучний, р. гучного, д. гучному, з. гучного, о. гучним, м. гучнім