Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що видає сильний звук, лунає голосно; звучання якого добре чути на відстані.
2. Який привертає широку увагу суспільства, значно розголошується; сенсаційний, резонансний.
3. Який має високу гучність звучання (про апаратуру, пристрої).
4. Розм. Який викликає захоплення, вражає своєю помпезністю, розмахом; пишний, блискучий.
Приклад 1:
Може бути, що тут, у цім вірші, мова йде про якийсь покинутий або збіднілий «брачный чертог», θαλαμος, де стоїть цілий ряд полинялих ліжок, що на них одбувалися «оргіастичні втіхи»… Це я промовляю знов щиро декадентським стилем, бо в декадентів терміни: «оргіазм», «оргіастичний» — одні з найбільш улюблених… Гучний регіт був йому відповіддю. Костянтин, забувши, що він уже не малесенький хлопчик-пустунчик, а дорослий студент, з пустотливим театрально вданим трагізмом здушив професора за горло, ніби хотів помститися за поругану декадентську поезію.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Словом, увесь українофільський рух серед київської молодіжі, так гучний ще перед вакаціями 1863 р., зовсім затих. І я зайнявсь своїми студіями й особистими справами (дисертація pro venia legendi[4] в університеті по історії Рима, служба в II гімназії вчителем географії і т.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”