гучність

1. Об’єктивна фізична характеристика звуку, що визначається амплітудою коливань і вимірюється в децибелах; сила звуку.

2. Суб’єктивне сприйняття сили звуку органами слуху, що залежить від його інтенсивності та частоти; те, наскільки голосно лунає звук.

3. Перен. Широке суспільне розголошування, популярність, резонанс (наприклад, у виразах: набути гучності, справа великої гучності).

Приклади вживання

Приклад 1:
Він натягнув навушники на свою лисину, поклацав, регулюючи гучність. — А що тут?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |