дідичний

1. Який стосується дідича, належить йому або передається у спадок від предків; спадковий, вотчинний.

2. У феодальному праві: який належить до земельної власності, що передається по спадку від батька до сина або іншому родичу; вотчинний.

Приклади:

Приклад 1:
Дідичний — спадковий, успадкований. Дідичність — спадщина; звичаї.
— Зеров Микола, “Камена”