дідизний
[didɪznɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(істор., юр.) Належний дідичеві (власнику вотчини) за правом спадкового володіння; пов’язаний з дідизним правом.
-
(перен., книжн.) Який перейшов у спадок від предків; родовитний, родовідний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дідизний, р. дідизного, д. дідизному, з. дідизного, о. дідизним, м. дідизнім