діацетилацетон

[diɑt͡sɛtɪlɑt͡sɛton] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Хімія) –

    Органічна сполука з формулою CH₃COCH₂COCH₃, безбарвна рідина, що використовується в хімічному синтезі, зокрема як хелатотворний агент для отримання металокомплексів (хелатів).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діацетилацетон, р. діацетилацетону, д. діацетилацетонові, з. діацетилацетон, о. діацетилацетоном, м. діацетилацетоні, к. діацетилацетоне

Більше записів