1. (у філософії, зокрема в працях Г. Сковороди) Вчення про дві основні природи у світі — видиму (тварну, матеріальну) та невидиму (божественну, духовну), а також про необхідність пізнання другої через першу; подвійність, двоприродність буття.
2. (у лінгвістиці) Різновид семантичної зміни, при якій значення слова розширюється або змінюється через протиставлення, контраст (наприклад, розвиток значення “поганого” зі значення “простого, селянського”).