1. (діал.) Який має великі вуха, довговухий (про тварин, переважно про собак).
2. (перен., розм.) Незграбний, неспритний; такий, що погано щось робить.
карнавухий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови