Значення
- (Психологія) –
Відкрите спростування, заперечення чи відхід від раніше висловлених поглядів, заяв або обіцянок, що призводить до втрати довіри або авторитету.
- (Юриспруденція) –
Офіційне або публічне зречення від когось або чогось, відмова від підтримки, визнання або солідарності.
- (Юриспруденція) –
У міжнародному праві та дипломатії — офіційне оголошення дій, угод або заяв певної особи чи органу такими, що не мають обов’язкової сили або не відображають позицію держави.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дезавуювання, р. дезавуювання, д. дезавуюванню, з. дезавуювання, о. дезавуюванням, м. дезавуюванні, к. дезавуювання