1. У спосіб, що не допускає сумнівів, двоякого тлумачення або змін; чітко, точно, категорично.
2. (У логіці, математиці, науці) У спосіб, що має точно встановлені ознаки, параметри або правила; у строго заданих межах, однозначно.
Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, що не допускає сумнівів, двоякого тлумачення або змін; чітко, точно, категорично.
2. (У логіці, математиці, науці) У спосіб, що має точно встановлені ознаки, параметри або правила; у строго заданих межах, однозначно.
Приклад 1:
У першу чергу було визначено межі дослідження з їх поділом на предметні, просторові, часові. Предметні межі дослідження відносилися до джерельних даних трьох груп питань, а саме: а) метод логістичного управління, в т. ч. використання інформаційних технологій та сертифікатів якості; б) показники логістичної діяльності (дохід, витрати на логістичну інфраструктуру, рівень запасів та логістичних коштів, місце логістики в оргструктурі фірми, логістичний персонал); в) оцінка логістичного потенціалу з особливою увагою до особливостей внутрішнього та зовнішнього транспортного обслуговування, рівня і виду логістичних послуг, умов складування та обслуговування запасів, складського обігу, виду вантажних одиниць, що застосовуються.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
У 2004 р. на V Економічному форумі “Україна – Польща” обговорено питання розвитку транспортних коридорів №3 та Балтійське море – Чорне море, визначено необхідність спрощення системи перетину українсько-польського кордону і митного оформлення товарів, а також важливість добудови нафтогону Одеса – Броди до Плоцька та Гданська. Взаємовідносини України та Польщі в сфері автоперевезень регулює Угода про міжнародні автомобільні перевезення (1992р.).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Зусиллями радянських учених — дослідників Сковороди повно і глибоко розкрито ідейно-тематичне багатство його творів, визначено їхнє місце в літературному русі XVIII ст., значення для розвитку української літератури в наступний період. Разом з тим виникли й нові проблеми, а саме вивчення творчості Сковороди в контексті естетичних принципів і практики літературного барокко, з’ясування неповторної своєрідності стилю нисьмениика-філософа, зумовленої одночасною належністю його творів до філософії та до художньої літератури.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”