девкаліон

1. У давньогрецькій міфології — син Прометея, який разом із дружиною Піррою врятувався від всесвітнього потопу, насланого Зевсом, і став прабатьком нового людства.

2. У переносному значенні — людина, яка пережила катастрофу глобального масштабу і дала початок новому життю чи відродженню.

Приклади вживання

Приклад 1:
Девкаліон та Пірра» (Овідій. Метаморфози, кн.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |