Значення
-
Рідкісна чоловіча форма канонічного імені Діомид, що походить від давньогрецького Διομήδης (Діомед) — «богом мислений», «рада Зевса».
-
Розмовний варіант народної форми імені Євдоким (Демид, Демидон).
-
У фразеологізмі «Як би не Демид, так би не сидів» — вживається як іронічне позначення людини, яка стала причиною неприємностей або небажаної ситуації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. демид, р. демида, д. демидові, з. демида, о. демидом, м. демиді, к. демиде
Походження слова (Етимологія)
Українське чоловіче ім’я Демид походить від грецького імені Діомід (Διομήδης), яке складається з двох частин: перша пов’язана з іменем Зевса (грецькою Διός, родовий відмінок від Ζεύς), а друга — з дієсловом μήδομαι, що означає ‘піклуватися, охороняти, обмірковувати’. Таким чином, ім’я можна тлумачити як ‘той, про кого піклується Зевс’ або ‘радник Зевса’. У давньоруську мову ім’я потрапило через церковнослов’янське посередництво. У писемних пам’ятках зустрічаються форми: Демид (1472), Діомидо (1627), а також російське Демид, застаріле Діомид, білоруське Дзямід, давньоруське Диомид, старослов’янське Дпомид. Перша частина імені споріднена з праслов’янським *дьнь, українським ‘день’, а також з дієсловом ‘дивитися’.