1. Верховний бог у давньогрецькій міфології, володар неба, грому та блискавки, батько богів і людей, що панує на горі Олімп; відповідник римського Юпітера.
2. Переносно: могутня, владна або велична особа; уособлення верховної влади.
зевс
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У змія втілювався й Зевс, пошлюблюючись із Персефоною. Правдоподібно, що Змій мав вирішальне слово в космотворчих рухах, особливо на початкових його етапах.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |