1. В українській музичній термінології — одна з назв найвищого чоловічого співу (дисканта), характерного для київського знаменного розспіву, а також стиль багатоголосого церковного співу XVI–XVII століть, що виконувався таким високим голосом.
2. В історичній музичній термінології — назва одного з основних розділів (голосів) у старовинних музичних рукописах, що містив партію верхнього, ведучого голосу в багатоголосій композиції.