Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, за якого різні явища, об’єкти чи процеси мають однакову, подібну або тотожну природу, сутність або характер.
- (Література) –
У літературознавстві та мистецтві — художня особливість твору, що полягає в однорідності, єдності емоційного тону, настрою або стилістичного виконання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однохарактерність, р. однохарактерності, д. однохарактерності, з. однохарактерність, о. однохарактерністю, м. однохарактерності, к. однохарактерносте