однохарактерність

Властивість або стан, за якого різні явища, об’єкти чи процеси мають однакову, подібну або тотожну природу, сутність або характер.

У літературознавстві та мистецтві — художня особливість твору, що полягає в однорідності, єдності емоційного тону, настрою або стилістичного виконання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |