Словник Української Мови
Буква
1. Обраний або призначений представник, уповноважений висловлювати думку, брати участь у прийнятті рішень або захищати інтереси певної групи людей, організації, території тощо на з’їзді, конференції, зборах або в іншому представницькому органі.
2. Особа, яка направлена куди-небудь з дорученням, з певним завданням від колективу, установи або організації.
Приклад 1:
Потім, після Ермітажу (я не ходив), ми обідали в ресторані готелю, і Микитенко як накинувся на мене при товаришах, як почав мені читати нотацію: — Який ти делегат! І, перейшовши на російську мову: — Мы, когда приедем на Украину, тебя в дугу согнем!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Тим образились другі гості, а найбільше поляк гр[аф] Дзялинський, делегат познанського «Towarzystwa Przyjaciol Nauk», і католицький прелат Дудик з Моравії. Вони заявили предсідателю гр[афу] Уварову і ген[ерал]-губернатору кн[язю] Дондукову-Корсакову, що виїдуть з Києва і оголосять протест, коли їм не буде сатисфакції проти обіди, що наніс Головацький полякам як нації і римсько-католицькій церкві.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”