1. Філософсько-літературознавчий метод аналізу текстів, заснований Жаком Деррідою, що полягає у виявленні внутрішніх суперечностей, бінарних опозицій та прихованих ієрархій у мові з метою розкриття неоднозначності та множинності значень, а не пошуку єдиного сенсу.
2. У мистецтві, архітектурі та культурології — творчий підхід або стиль, що свідомо порушує, розбирає на складові та переосмислює традиційні форми, структури та концепції, створюючи нову цілісність через їхнє руйнування або перекомбінацію.
3. У ширшому сенсі — процес критичного розбирання, аналітичного розкладання складного явища, поняття чи системи на складові частини для вивчення його основ, прихованих передумов та внутрішніх зв’язків.