даток

Приклад 1:
І весь жах подружнього життя зразу став перед ним, збурюючи йому серце огидою, як привид в’язниці, як до­мовина, де він заохотився лягти із зв’язаними руками.Відчув невідчіпну присутність так званої близької лю­дини, що з нею муситиме ділитись думками, радощами й лихом, розріднюючи їх між двома серцями; що візьме під ніжний, непомітний контроль його вчинки та наміри, стане постійним спільником його заходів і надій як обо­в’язковий до нього до­даток, один раз обраний і на роки прилютований; що пробуватиме з ним у одній кімнаті, їстиме за одним столом, дихатиме тим самим повітрям — і скрізь буде вона, завжди буде вона: вночі чутиме її ди­хання, вранці бачитиме її обличчя, вдень знатиме, що чекає його, і ввечері здибається з нею на дверях, що вона відчинить. Відчув ліниве спання вдвох на ліжкові, дедалі звичніші спалахи пристрасті, що стануть одноманітні кінець кінцем, як чай та вечеря, обізнаність із чужою ду­шею, де не буде вже таємниць, досяжність постійного тіла, яка вбиває жагу, нудьгу неминучих суперечок, коли ви­кривається глибина розбіжності двох істот, та ще більшу нудьгу примирень — прояву безсилої покори перед долею.Так розкрилась перед ним завіса шлюбних буднів, без­конечної нори, де входять засліплені коханням, що гасне, своє діло зробивши, і він пручнувся, як мала мушка в те­нетах великого павука, затріпотівши прозорими крильця­ми душі, щоб порвати облудне плетиво.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”