1. (геогр., іст.) Традиційна українська назва для віддалених, малозаселених або слабоосвоєних земель, що розташовані на значній відстані від основних центрів життя та культури; далекий край, глушина.
2. (перен., поет.) Узагальнена назва для далекого, майже недосяжного місця або краю; символ віддаленості, мрії чи незвіданого.