Словник Української
1. (у техніці, інформатиці) Перетворити зображення, графічний об’єкт або шрифт на растрове зображення (растр), тобто на набір пікселів, що втрачає властивості масштабованості векторної графіки.
2. (у поліграфії) Нанести на друкарську форму (фотоформу) систему точок (растр) для передачі напівтонів зображення при тиражуванні.
1. Втратити чіткість контурів, виразність через механічне пошкодження поверхні або тривале використання; стертися.
2. Перен. Втратити виразність, яскравість, силу почуттів або характеристик; притупитися, зношуватися морально.
3. Розм. Зношуватися, руйнуватися від тривалого або інтенсивного використання (про одяг, взуття тощо).
1. Який був підданий тертю, подрібнений або перетворений на порошок шляхом механічного впливу.
2. Який став менш виразним, чітким або інтенсивним через тривале або активне використання, стирання поверхні (наприклад, про зображення, написи).
3. Переносно: який втратив свіжість, оригінальність, силу через надмірне вживання або повторення; заяложений, банальний (наприклад, про фрази, метафори).
4. Про людину: який виглядає втомленим, знесиленим, змарнілим; зморений.
1. Розтерти, роздавлюючи або розминаючи щось тверде, перетворюючи на дрібні частинки, порошок або масу.
2. Розм’якшити або розрівняти щось, інтенсивно втираючи (наприклад, мазь у шкіру).
3. Перен. Викликати сильне подразнення, незадоволення або гнів у когось; дуже роздратувати.
1. В архітектурі та будівництві — горизонтальна площина, що утворюється внаслідок зміщення (відступу) вертикальної поверхні стіни, цоколя, карнизу тощо; виступ або ніша.
2. У геології — місце, де пласт гірської породи, що залягає глибше, виступає на поверхню через розмив або зсув вищележачих шарів; вихід пласта на поверхню.
3. У техніці та проєктуванні — ступінчаста зміна форми, розміру або положення деталі, що утворює уступ або виступ.
1. (про волосся) Зібраний у стружку, туго закручений і закріплений у вигляді щільного пучка або вузла, зазвичай на потилиці або на маківці.
2. (перен., розм.) Напружений, зібраний, стриманий, що не виявляє розслабленості або емоцій (про людину, її вигляд або поведінку).
1. (про деревину, метал тощо) Втратити частину поверхневого шару внаслідок обробки струганням; зіскоблитися, зітертися.
2. (перен., розм.) Стати менш виразним, чітким або інтенсивним; згладжуватися, зникати (про риси обличчя, відчуття, враження).
1. Зняти, зчистити струганням; зробити тоншим або гладкішим за допомогою струга.
2. Перен. Зменшити, скоротити (про суму, витрати тощо).
Процес дії за значенням дієслова «зістругувати» — видалення тонкого шару поверхні за допомогою різального інструменту (стругаля, ножа тощо).
Результат такої дії — те, що зістругано, знятий стружок.
1. (розм.) Стати гладким, рівним внаслідок стругання; обстругатися, зістругати себе.
2. (перен., розм.) Зітертися, зношуватися від тривалого використання або механічного впливу.
3. (перен., розм.) Стати менш виразним, чітким; стертися (про почуття, враження тощо).