Словник Української
Зіярат-хана — в ісламській архітектурі, невелика споруда або приміщення, часто прибудоване до мечеті або мавзолею, призначене для здійснення зіярату — паломництва чи відвідування могили святого (авлії), реліквій або місця, що шанується.
Зіярат-хана — в історичному та музейному контексті, назва конкретних архітектурних пам’яток (наприклад, у складі комплексу мавзолею Ходжа Ахмеда Ясаві в м. Туркестан), що функціонували як місця для паломництва та молитви.
1. (астрономічний термін) Яскраве сяйво, що виникає в атмосфері планети (наприклад, Венери) внаслідок розсіювання сонячного світла на частинках пилу або кристалах льоду.
2. (поетичне, застаріле) Сяйво, блиск, сліпуче світло; променистість.
1. (про людину) Стискатися, згортатися, намагаючись зайняти менше місця або сховатися; звичайно від холоду, страху, сорому.
2. (перен., розм.) Скромничати, боятися виявити себе, свої почуття або здібності; затихати, ставати непомітним.
1. (спец.) Зменшувати товщину, об’єм або розмір чогось, роблячи щільнішим, стискаючи; ущільнювати.
2. (перен.) Робити більш лаконічним, стислим, скорочувати (про текст, виклад думок тощо).
1. (у техніці) Процес з’єднання або кріплення деталей за допомогою спеціальних елементів — щулів (наприклад, у меблевому виробництві).
2. (переносно) Тісне з’єднання, поєднання чогось, взаємне пристосування.
1. (розм.) Зібратися, зігнутися, зіщулитися (про людину або тварину).
2. (перен., розм.) Зібратися, зігнутися від холоду, страху або іншого неприємного відчуття; згорбитися, зісутулитися.
1. (розм.) Зібрати, зігнати когось, щось докупи, часто з негативним відтінком — примусово або неохоче.
2. (перен., розм.) Зібрати, накопичити якісь речі, гроші, часто з труднощами або дрібними сумами.
1. (Про людину) Який має зіщулені, тобто зібрані, зімкнуті, щільно притиснуті одна до одної брови, що надає обличчю суворого, похмурого або незадоволеного виразу.
2. (Переносно) Похмурий, насуплений, суворий (про вигляд, погляд, обличчя тощо).
1. Технічний пристрій або механізм, призначений для зіштовхування, переміщення або зсуву об’єктів (наприклад, вагонів, транспортних засобів, вантажів) шляхом механічного контакту.
2. У фізиці елементарних частинок — пристрій (наприклад, у прискорювачах), що забезпечує зіткнення зустрічних пучків частинок для проведення експериментів.
1. Фізично стикатися, ударятися один об одного або об щось, перебуваючи в русі.
2. Вступати в конфлікт, суперечку або пряме протистояння з кимось через розбіжності в інтересах, поглядах тощо.
3. Стикатися з чимось (наприклад, з труднощами, проблемами, фактами), під час діяльності чи розгляду.