1. Який забороняє щось, містить заборону; такий, що обмежує або виключає певні дії.
2. Який є об’єктом заборони, заборонений; такий, що не дозволяється законом, правилами або нормами.
Категорія: З
-
заборонитися
1. (від “боронитися”) — стати забороненим для себе самого; накласти на себе заборону щодо чогось.
2. (розм., від “забаритися”) — затриматися, загаятися десь або з чимось.
-
заборонити
1. Офіційно або категорично зажадати припинення, недопущення чого-небудь; накласти заборону.
2. Не дозволити кому-небудь робити щось, позбавити права на щось.
3. У спорті: зупинити суперника, перешкодити йому виконати певну дію (наприклад, удар або передачу м’яча).
-
забороненість
1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути забороненим, обмеженим законом, правилами або мораллю; наявність заборони щодо чогось.
2. У спеціальному (наприклад, юридичному, політичному) контексті — офіційний статус об’єкта (наприклад, організації, літератури, діяльності), який визнається протиправним або таким, що заборонений до поширення чи використання.
-
заборонено
1. Слово “заборонено” є прислівником, що означає стан або дію, яка заборонена, не дозволена, суперечить встановленим правилам, законам або заборонам.
2. У контексті власної назви або терміна може вживатися як офіційне попередження, інструкція або статус, що юридично чи адміністративно забороняє певну дію, доступ або поведінку (наприклад, напис “Вхід заборонено”, статус “заборонено законом”).
-
заборонений
1. Такий, що заборонено, на який накладено заборону; неприпустимий, недозволений.
2. Який перебуває під юридичною або адміністративною забороною; позбавлений права на виробництво, поширення, використання тощо.
3. У переносному значенні: такий, що суперечить загальноприйнятим нормам моралі, пристойності; гріховний, непристойний.
-
заборона
1. Офіційна або усталена вимога не робити чогось, обмеження або наказ, що забороняє певні дії, вчинки; те, що заборонено.
2. У праві — правове обмеження, що забороняє певну поведінку (дії чи бездіяльність) під загрозою застосування юридичної відповідальності.
3. У логіці та формальних системах — правило або умова, що визначає неприпустимість певної операції, комбінації елементів або стану системи.
-
забороло
1. Верхня частина фортифікаційної споруди (стіни, валу, башти), призначена для захисту захисників під час обстрілу; бійниця, зубці на кріпосній стіні.
2. (переносне значення) Захист, оборона, оплот.
-
заборгуватися
1. Накопичити велику кількість боргів, опинитися в боргах.
2. Затримати виплату боргу, не віддати вчасно те, що взяв у борг.
-
заборгувати
1. Мати борг, бути винним комусь гроші або інші матеріальні цінності.
2. Бути зобов’язаним зробити щось, віддячити за послугу, виявити вдячність тощо.