Значення
-
Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути забороненим, обмеженим законом, правилами або мораллю; наявність заборони щодо чогось.
-
У спеціальному (наприклад, юридичному, політичному) контексті — офіційний статус об’єкта (наприклад, організації, літератури, діяльності), який визнається протиправним або таким, що заборонений до поширення чи використання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. забороненість, р. забороненості, д. забороненості, з. забороненість, о. забороненістю, м. забороненості, к. забороненосте