Словник Української
Забуртований (від дієслова “забуртувати”) — такий, що був підданий процесу буртування, тобто укладанню на зберігання в бурти (купки, насипи) — зазвичай про коренеплоди (буряк, картопля, морква) або інші сільськогосподарські продукти.
У переносному значенні: такий, що був схований, припасований, відкладений “на потім” або надовго захований від очей (про речі, документи, інформацію).
Забурник — рід рослин родини айстрових (Asteraceae), поширений у Південній Африці, представники якого часто використовуються як декоративні садові квіти.
Забурник — народна назва для деяких видів рослин з роду рудбекія (Rudbeckia), зокрема рудбекії волотистої, яку також називають «золота куля».
1. Почати бурмотіти, говорити невиразно, недоладно, часто через незадоволення, дражливість або з інших причин.
2. (перен.) Проявити ознаки неспокою, заворушення; закипіти, заворушитися (про природу, явища тощо).
1. Почати бурмотіти, говорити невиразно, недоладно, часто вголос, але незрозуміло для оточуючих, виражаючи незадоволення, досаду або роздратування.
2. Переносно: почати видавати низькі, глухі, нечіткі звуки (про механізми, явища природи тощо).
1. Почати бурмотати, говорити невиразно, недоладно або незрозуміло, часто виражаючи незадоволення чи досаду.
2. (переносно) Про природні явища: видати низку глухих, нечітких звуків, нагадуючи людське бурмотіння (наприклад, про грім, урчання води тощо).
1. Почати бурмотати, говорити невиразно, тихо, недоладно або невдоволено, часто під ніс.
2. Перен. Почати видавати низькі, глухі, нечіткі звуки (про предмети, явища природи тощо).
1. Почати бурлити, почати інтенсивно рухатися, хвилюватися (про рідину).
2. Перен. Різко активізуватися, почати кипіти інтенсивною діяльністю, заворушитися (про явища, події, життя).
3. Роздратуватися, розгніватися, втратити спокій.
1. Почати бурлити, закипіти, заклокотати (про рідину).
2. Перен. Розпочатися з силою, інтенсивністю, закипіти (про явища, процеси, діяльність, почуття).
1. Почати буркотіти, видавати низькі, глухі, невиразні звуки (про животину, природу тощо).
2. Розпочати говорити невиразно, тихо, часто воркотячи собі під ніс, виявляючи незадоволення.
3. Розпочати рухатися, викликаючи глухий шум, гуркіт (переважно про велику кількість чогось).
Почати видавати низькі, глухі, урчачі звуки, нагадуючи бурчання.
Розпочати говорити невиразно, недоладно, з невдоволенням, видаючи нечутливі звуки (про людину).