1. Властивий забійнику (убивці), характерний для нього; такий, що вбиває людей.
2. Призначений для забою (наприклад, худоби).
Категорія: З
-
забійник
1. Робітник на шахті, руднику або кар’єрі, який безпосередньо займається відбійкою, виїмкою корисної копалини у вибої (забої).
2. У значенні власної назви: розмовна назва футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк) та його уболівальників.
-
забійний
1. Який стосується забою, призначений для роботи у забої (наприклад, про гірничі роботи, видобуток корисних копалин).
2. Який має велику руйнівну силу, здатний пробивати, уражати на значній глибині або відстані (про снаряд, кулю тощо).
3. Уживається у складі технічних термінів, що позначають машини, механізми або процеси, пов’язані з утворенням або обробкою забою (наприклад, забійний комбайн, забійна машина).
-
забій
1. Місце в шахті, виробці або кар’єрі, де безпосередньо ведеться видобування корисної копалини (вугілля, руди тощо) шляхом її відділення від масиву.
2. Приміщення для утримання та відгодівлі великої рогатої худоби на промислових фермах, де тварин годують інтенсивно для швидкого набору маси.
3. Різновид спортивної бігової доріжки з твердим (зазвичай асфальтовим або синтетичним) покриттям, призначеною для тренувань та змагань.
4. У переносному значенні — інтенсивна, напружена праця, робота на граничних можливостях, що ведеться високими темпами (наприклад, “робота на забій”).
-
забіжний
1. (у техніці) Який має відношення до забігу, передує основному процесу або дії; попередній, підготовчий (наприклад, забіжне випробування, забіжний режим).
2. (у географії, про річку) Такий, що тече з території однієї країни до іншої, перетинаючи кордон; трансграничний.
-
забідований
Який стосується або походить із села Забідове (назва населених пунктів в Україні).
-
забідкатися
Забідкатися — діалектне дієслово, що означає почати бідкатися, скаржитися на свою долю, життєві труднощі або нестатки, часто з відтінком тривалого або набридливого нарікання.
-
забідитися
1. Почати бідити, почати робити щось недбало, погано, неякісно; також — почати поводитися легковажно, нерозважливо.
2. Розм. Почати бавитися, жартувати, пустувати (часто про дітей).
3. Розм. Почати робити щось із зайвим захопленням, надмірно, втрачаючи відчуття міри (наприклад, у танцях, грі тощо).
-
забідити
1. Завдати комусь біди, призвести до нещастя, лиха; нашкодити, зробити щось зле.
2. (у значенні безособовому) Стати причиною біди, нещастя; трапитися лихові.
-
забігтися
1. Забігатися, заходитися, заходитися бігаючи, втомитися від бігу або поспішних пересувань.
2. Зайти, заїхати кудись далеко, опинитися в незнайомому або небажаному місці в результаті поспішного руху або бігу.
3. Розм. Захопитися якоюсь справою, діяльністю, почати робити щось надто інтенсивно або метушливо.