Словник Української
1. Зарості низькорослих чагарників, переважно вільхи, верби, берези, що утворюють густі, важкопрохідні зарослі на болотах або в тундрі.
2. Низькоросла, стеляста форма дерев (сосни, ялини, ялівцю тощо), що росте у високогір’ях або на півночі в умовах суворого клімату.
3. Розмовна назва невеликого, кволих статей або незначної людини; заст. — пустун, бешкетник.
По батькові жінки або дівчини, утворене від чоловічого імені Єрмолай.
Похідне від імені Єрмолай патронімічне прізвище, що вказує на походження від батька на ім’я Єрмолай (за зразком: син Єрмолая → Єрмолайович).
Єрмолай — чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові; церковна форма — Єрмолай, народна — Ярмолай, Ярмола.
Єрмолай — персонаж української народної творчості, зокрема казковий герой, що часто постає як розумний селянин або солдат, який перемагає ворогів не силою, а кмітливістю та дотепністю.
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Єрмило (Єрмолай) за допомогою форманта -івна, що вказує на ім’я батька (донька Єрмила).
Єрмилович — українське прізвище, що походить від імені Єрмило (варіант церковного імені Єрмолай).
1. (із церковнослов’янської) Власна чоловіча назва, рідкісне християнське ім’я.
2. (історичне) У народному вжитку: простакуватий, недосвідчений або легковажний чоловік; часто вживається в конструкціях на кшталт “ермил-не-в-силу” або “ермил-голоп’ят”.
3. (діалектне, західні регіони) Назва свята на честь святих Єрма та Єрміла (пам’ять 13 січня за старим стилем), відомого в народі як “Єрмил” або “Маланка”.
1. Донька Єрмака, козацького отамана, який очолював походи в Сибір у другій половині XVI століття; персонаж українських народних дум та історичних переказів.
2. У переносному значенні — українка, дівчина або жінка з вольовим, сміливим характером, начездатна на рішучі вчинки, за аналогією з образом доньки відомого козака.
Єрмакович — українське прізвище, що походить від імені Єрмак (народна форма церковного імені Єрмолай).
Єрмакович — назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (до 2020 року — Рожнятівському).
1. (історичне) Козацький зимовий головний убір з хутра (зазвичай смушевий або овчиний) з чотирма клинами, що розширюється догори, та довгими навушниками, які зав’язувалися під бородою або на потилиці.
2. (переносне значення) Людина, яка носить такий убір; козак.
3. (власна назва) Прізвисько козацького ватажка, одного з перших дослідників Сибіру — Єрмака Тимофійовича (XVI ст.).
4. (власна назва) Назва географічних об’єктів (наприклад, гора Єрмак в Українських Карпатах).