Словник Української
1. Релігійно-філософське поняття, що означає віру в єдиного Бога та відповідну релігійну систему, протиставлену багатобожжю (політеїзму); монотеїзм.
2. Назва конкретної релігійної течії або руху, що виник серед українських протестантів (зокрема, серед баптистів) у 80-х роках XX століття, яка відстоює сувору доктрину єдності Бога та відкидає традиційне християнське вчення про Трійцю (унітаріанство, антитринітаризм).
1. Релігійна віра в єдиного Бога; монотеїзм як протилежність багатобожжю (політеїзму).
2. Назва релігійно-просвітницького товариства, заснованого в Києві 1905 року, яке об’єднувало представників християнських конфесій та юдаїзму для боротьби за свободу совісті та проти релігійного розбрату.
1. Тільки, лише, виключно (виражає обмеженість, єдиність дії або стану).
2. У збірному значенні: разом, спільно, в єдності (виражає об’єднання дій або зусиль).
3. (Уживається для посилення) Цілком, повністю, абсолютно (підкреслює єдність думки, почуття або стану).
1. Окрема, цілісна сутність, предмет або явище, що розглядається як самостійна цілісність у межах певної множини або системи.
2. Основна міра для вимірювання певної фізичної величини, стандарт, прийнятий для кількісного вираження однорідних з нею величин (наприклад, одиниця довжини, одиниця маси).
3. Найменше ціле число в натуральному ряді (1), цифра, що його позначає.
4. Військове формування, організаційно-штатна одиниця в складі збройних сил (рота, батарея, ескадрилья тощо).
5. У математиці — елемент множини, що має властивість залишати інші елементи незмінними при певній операції (наприклад, одиниця множення).
1. Такий, що не має подібного, рівного собі; неповторний, унікальний.
2. Один, один-єдиний; такий, що існує або відбувається лише в одному вигляді, екземплярі.
3. Цілісний, неподільний, що становить одне ціле.
4. Однаковий, спільний, об’єднаний; такий, що поєднує когось або щось.
5. (У значенні займенника) Той самий, однаковий, спільний.
1. Жінка або дівчина, яка є єдиною дитиною у своїх батьків.
2. Рідкісне, застосування: жінка, яка єдина в своєму роді, колі за певною ознакою (наприклад, єдина спадкоємиця, єдина представниця професії в родині).
1. Людина, яка не має братів або сестер; єдина дитина в батьків.
2. (переносно) Унікальна, неповторна, видатна особа або явище, яке не має собі рівних.
3. (заст., діал.) Одинокий, самітній чоловік; неодружений.
Єден — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
1. (заст.) Те саме, що шовковий — виготовлений з шовку, пов’язаний з шовком.
2. (перен.) М’який, ніжний, гладкий на дотик, на вигляд (про волосся, шкіру тощо).
3. (перен.) Розкішний, пишний, дорогий (про одяг, тканину).
Єдваб — застаріла назва оксамиту, щільної шовкової, бавовняної або вовняної тканини з ворсом на лицьовій стороні.