1. Який належить до того самого племені або народу; споріднений за походженням.
2. (У переносному значенні) Який має спільність інтересів, поглядів, думок; однодумний, єдиномислячий.
Категорія: Є
-
єдинонеділимий
1. (про Бога) Такий, що існує в єдиному, неділеному на частини бутті; непоєднаний з іншими істотами або речами.
2. (перен., книжн.) Абсолютно цілісний, нездільний, що становить повну єдність і не піддається поділу або розчленуванню.
-
єдиноначальність
1. Форма управління, організації або керівництва, при якій вся повнота влади належить одній особі, що самостійно приймає рішення та несе за них персональну відповідальність.
2. Принцип організації роботи в державних органах, військах, на підприємствах тощо, що передбачає безумовне підпорядкування керівнику всіх працівників або підлеглих.
-
єдиноначальник
Особа, яка має єдину, одноосібну верховну владу або керівництво в якійсь організації, установі, військовому підрозділі тощо; одноосібний керівник.
-
єдиноначальний
Який має одного начальника, керівника або здійснюється під єдиним керівництвом.
Який здійснює одноосібне керівництво, має всю повноту влади в управлінні.
-
єдиноматерній
Який походить від однієї матері, має спільну матір.
-
єдинокровний
Про того, хто народився від того самого батька, але від іншої матері (про брата чи сестру).
Про того, хто народився від тієї самої матері, але від іншого батька (про брата чи сестру); одноутробний.
-
єдинодержавність
Політична система, за якої вся державна влада належить одному правителю (монарху, імператору), що володіє нею як особистою власністю і передає за спадком; самодержавство, абсолютизм.
Історична назва для періоду централізованої монархічної влади в Московській державі та Російській імперії, що характеризувалась необмеженою владою царя (імператора).
-
єдинодержавний
1. Який стосується єдиновладного правління в державі, де влада належить одному монарху або правителю.
2. Який характеризує державу з єдиною, централізованою верховною владою, що поширюється на всю її територію.
-
єдиновірський
1. Стосовний до єдиновірців — представників старообрядницької громади, що визнала юрисдикцію Російської православної церкви зі збереженням дораскольних (старообрядницьких) обрядів.
2. Пов’язаний з Єдиновір’ям — напрямом у старообрядництві, що об’єднався з офіційною православною церквою на умовах збереження дониських богослужбових звичаїв.