Словник Української
Який стосується ядерного резонансу — явища різкого зростання поглинання електромагнітного випромінювання речовиною при певних резонансних частотах, обумовленого квантовими переходами між рівнями магнітної енергії атомних ядер.
Який використовує або заснований на явищі ядерного резонансу (наприклад, про методи дослідження речовини).
1. Стосунковий до взаємодії між ядром клітини та її цитоплазмою, що стосується процесів транспорту речовин або сигналів через ядерну оболонку.
2. Стосунковий до гібридизації, при якій ядро однієї клітини (або організму) поєднується з цитоплазмою іншої, як у випадку створення цитоплазматичних гібридів (цибридів).
1. Зменшувальна форма від слова “ядро”: невелике ядро, маленьке ядро.
2. (біол.) Обов’язкова структура ядра клітини еукаріотів, утворена ділянками ДНК і білками, основним завданням якої є синтез рибосомальної РНК та утворення субодиниць рибосом.
1. Який містить отруту або має властивість отруювати.
2. Переносно: злий, уїдливий, сповнений неприязні та гіркоти (про слова, мову, тон тощо).
3. Переносно: дуже різкий, неприємний, дратівливий (про колір, запах, світло).
4. У біології: такий, що виділяє отруту або має отруйні властивості (про організми).
Властивість або стан, що характеризується наявністю ядра, центральної або основної частини чогось, часто у фізичному, біологічному або структурному значенні.
У технічних та спеціалізованих контекстах — показник або характеристика, що визначає концентрацію або вміст активного ядра (наприклад, ядерного палива) у певному матеріалі, речовині або конструкції.
1. У фізиці елементарних частинок — ядро атома, що має значно довший період напіврозпаду порівняно з іншими ізотопами того самого елемента або зі схожими ядрами в певному контексті досліджень.
2. У переносному значенні — стійкий, довготривалий центральний елемент або основа будь-якої системи, структури чи колективу, що забезпечує його стабільність і тривале існування.
1. У фізиці елементарних частинок — центральна частина атомного ядра, на яку спрямовано пучок частинок-снарядів під час експериментів зі збурення ядерної структури або вивчення ядерних реакцій.
2. У молекулярній біології та генетиці — специфічна ділянка (послідовність) ДНК або РНК, на яку діє певний фермент, регуляторний білок або інша молекула, що розпізнає цю мішень для зв’язування, розрізання чи модифікації.