1. У фізиці елементарних частинок — ядро атома, що має значно довший період напіврозпаду порівняно з іншими ізотопами того самого елемента або зі схожими ядрами в певному контексті досліджень.
2. У переносному значенні — стійкий, довготривалий центральний елемент або основа будь-якої системи, структури чи колективу, що забезпечує його стабільність і тривале існування.