Словник Української
1. (анатомія) Характерна форма або будова органу, що нагадує за формою ящик, зокрема стосовно структури гортані у людини та деяких приматів.
2. (техніка, архітектура) Властивість об’єкта мати форму, схожу на паралелепіпед або закритий контейнер з чіткими гранями.
Властивість або стан, що характеризується подібністю на ящик, прямокутною, кутастою формою, часто з відтінком незграбності або масивності.
У переносному значенні — обмеженість, шаблонність мислення або дій, що нагадує рух у рамках жорстко заданих, “ящичних” меж.
Спеціальний контейнер або ємність для збору, тимчасового зберігання та транспортування виловлених риб на суднах рибопромислового флоту, що забезпечує їхню живучість та якість.
Технічний пристрій або конструкція у вигляді ящика, призначені для механізованого захоплення, утримання та подальшого переміщення сипких матеріалів, деталей або відходів у виробничих процесах (наприклад, на конвеєрі, у лісопильному чи деревообробному цеху).
1. Стосунковий до ящика (у 1-му значенні), призначений для нього або пов’язаний з його використанням.
2. Стосунковий до ящика (у 2-му значенні — як одиниці виміру об’єму сипких тіл).
3. Стосунковий до ящика (у 3-му значенні — як складової частини механізму, пристрою).
4. Стосунковий до Ящика (власна назва, топонім), що походить від нього або там розташований.
1. Робітник, який займається виготовленням дерев’яних ящиків.
2. Торговець, що продає товари з ящика або з лотка (застаріле).
3. У переносному значенні: недалека, обмежена людина, яка живе вузькими, дрібними інтересами (розмовне, зневажливе).
1. Зменшувальна форма до слова “ящик”: невеликий ящик, коробка або комірка для зберігання або складання дрібних предметів.
2. Назва невеликого відділення, комірки або осередку в складній системі, механізмі, органі (наприклад, у роторі, розподільчому пристрої, серці).
3. У переносному значенні — обмежений, замкнутий простір, умови, що утруднюють розвиток, прояв чогось (часто вживається у множині: “потрапити в ящички формалізму”).
1. Рід плазунів родини ящіркових, що включає кілька видів, зокрема ящірку прудку (Lacerta agilis).
2. Застаріла або народна назва ящірки як представника ряду лускатих плазунів загалом.
3. У міфології та фольклорі — фантастична істота, чудовисько, схоже на гігантську ящірку або дракона.
1. Властивий ящірці, що стосується ящірки або її родини.
2. Зроблений зі шкіри ящірки або матеріалу, що її імітує.
1. Висококонтагіозна вірусна хвороба парнокопитних тварин (великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз), що характеризується лихоманкою та виникненням афт (пухирців) на слизовій оболонці рота, шкірі вимен і вінця копита; афтозний стоматит.
2. Рід вірусів родини Picornaviridae, що спричиняє однойменну хворобу тварин.