Словник Української Мови
Буква
1. Висококонтагіозна вірусна хвороба парнокопитних тварин (великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз), що характеризується лихоманкою та виникненням афт (пухирців) на слизовій оболонці рота, шкірі вимен і вінця копита; афтозний стоматит.
2. Рід вірусів родини Picornaviridae, що спричиняє однойменну хворобу тварин.
Переходити річку то тут, то там — і рвати однакові квіти.. Мені здається, тут хтось є.. Хтось привів мене сюди.. Я ніколи не ходив сам у темряві.. Я не можу сам ступити навіть кро ку.. Але я знаю, я не спав і йшов цілу ніч.. Обминав кожне дерево.. Мене жодна гілка не вдарила в очі.. Хтось вів мене.. Пам’ятаю, як вийшов з дерев — земля почала підніматись.. І я поповз угору.. Земля була свіжа, пухка., і я в ній провалювався, в’язнув, я ніколи ще т ак близько не дихав свіжою землею.. Вона дихала підо мною.. Мені здалося, що то міг бути якийсь курган.. Ще свіжий, бо на самій горі не було трави.. Я виповз і аж там мене наздогнало сон це.. І я довго стояв там на вершку, 50 відігрівався.. Я дивився вгору, н а нього, і мені здалось, ніби я знов починаю бачити.. Я стояв дов го.. Аж відчув, що мої ноги в’язнуть у землю.. І я скотився вниз.. Може, то був покинутий могильник.. Може, колись там ящур ви косив худобу, і вона вся там лежала.. Я не міг сам зайти аж сюди.. Може, я йду знов до Великої Ріки.. Увійти до неї. Мені здається, чую запах далекої води.. ..сам? — Зеров Микола, “Камена”