Словник Української
1. (спеціалізоване) Визначати точні межі земельної ділянки, проводити межові лінії (вилики) на місцевості, зазвичай згідно з планом або документами.
2. (переносне, рідковживане) Чітко окреслювати, розмежовувати щось (наприклад, поняття, повноваження, зони відповідальності).
1. (діал.) Надати чомусь вигляду лицьової сторони; вирівняти, зробити гладким, рівним (про поверхню).
2. (перен., діал.) Надати комусь або чомусь належного, пристойного вигляду; причепурити, прикрасити.
3. (перен., діал., ірон.) Поводитися вдавано чемно, вишукано; жеманно виставляти себе напоказ.
1. (Про людину) Який має вилиці — виступаючі кістки обличчя під очима.
2. (Переносно) Схожий на вилиці за формою; витягнутий, довгастий.
Вилицювати — у палітурній справі: наклеювати на корінці книги папір, тканину або шкіру, формуючи з них виступаючі краї-канті (вилиці), які закривають місце з’єднання блоку книги з її обкладинкою.
1. (в анатомії) Стосовний до вилиці та скроневої кістки, що стосується обох цих анатомічних структур одночасно.
2. (в медицині, стоматології) Стосовний до ділянки обличчя, де з’єднуються вилична та скронева кістки, або до патологічних процесів, травм чи медичних маніпуляцій у цій області.
Вилицеочноямковий — анатомічний термін, що стосується вилицевої кістки та очної ямки (орбіти); такий, що пов’язаний з вилицевою кісткою та очною ямкою одночасно.
1. (анат.) Розташований або спрямований назовні від лобової кістки; що знаходиться на зовнішній поверхні лобової ділянки.
2. (мед.) Стосовний до патологічних змін або медичних маніпуляцій на зовнішній поверхні лобової кістки.
Власна назва, що стосується міста Вилиця (нині село в Україні) або пов’язана з ним.
Власна назва, що стосується селища Вилиця (нині село в Україні) або пов’язана з ним.
Власна назва, що стосується історичної місцевості Вилиця або пов’язана з нею.
1. Про рідину: витекти, вилитися назовні (часто неконтрольовано або внаслідок пошкодження посудини).
2. Перен. Про почуття, емоції, слова тощо: знайти вихід, виявитися з великою силою, інтенсивністю.
3. Розм. Про подію, явище: перерости в щось більше, серйозне, часто несподівано або з негативними наслідками.
1. (про предмет) такий, що був створений литтям з розплавленого металу, скла тощо; відлитий.
2. (перен., розм. про людину) дуже схожий на когось, начебто його зліпили або відлили за зразком; точна копія.