Словник Української
Стан організму або окремих його систем після тривалої або інтенсивної роботи, що характеризується зниженням працездатності, відчуттям втоми, слабкістю.
Відчуття фізичної чи психічної втоми, виснаженості; суб’єктивне переживання втрати сил та бажання відпочити.
У техніці (переносно) — властивість матеріалів втрачати міцність і руйнуватися під дією тривалих або багаторазово повторюваних навантажень.
1. Ототожнити себе з кимось або чимось, вважати себе тотожним, повністю схожим за суттю, поглядами, переживаннями тощо.
2. Стати тотожним, повністю збігтися за суттю, ознаками, властивостями; стати одним цілим.
1. Утримуватися від чогось, стримувати себе, не дозволяти собі робити щось; обмежувати себе в чомусь.
2. Займати певну позицію, триматися якоїсь думки, погляду або ставлення; дотримуватися чогось.
3. (У філософській термінології) Припиняти судження, відмовлятися від категоричних висловлювань щодо істинності чи хибності якогось твердження; займати позицію епохе (особливо в контексті античного скептицизму).
1. Той, хто навмисно ухиляється від виконання обов’язків, служби, сплати податків тощо; неплатник податків.
2. Той, хто уникає чого-небудь, нехтує чимось; той, хто відхиляється від чогось.
1. Зменшення ціни на товар, знижка, здешевлення.
2. Сума, на яку знижено ціну товару.
3. Товар, що продається за зниженою ціною (зазвичай через незначні дефекти, закінчення терміну реалізації тощо).
Родовий відмінок множини іменника “учитель” — особа, яка професійно займається навчанням і вихованням учнів, переважно у загальноосвітніх навчальних закладах.
Родовий відмінок множини іменника “учитель” у значенні: той, хто є авторитетом, наставником або джерелом знань у певній галузі, духовний провідник.
1. (розм.) Потрапити у складну, неприємну ситуацію, опинитися в небезпечному чи невигідному становищі, бути викритим у чомусь.
2. (жарг.) Бути заарештованим, потрапити до в’язниці.
1. Який зазнав ущемлення, обмеження у правах, можливостях або інтересах; пригнічений, принижений.
2. Який відчуває фізичний або моральний дискомфорт через певні обставини; скривджений, ображений.
3. (У медицині, техніці) Який опинився в стані стиснення, передавлювання (наприклад, про нерв, судину, деталь).
1. Дія за значенням дієслова “ущемляти“; обмеження чи порушення прав, свобод, інтересів або гідності людини чи групи людей, що призводить до їх дискримінації, приниження або позбавлення можливостей.
2. (у переносному значенні) Почуття моральної кривди, приниженості, образу, спричинене такою дією.