drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утриконь

    Утриконь — прислівник, що означає: утричі, три рази, трикратно.

  • утрикула

    Утрикула — рід рослин родини кропивових, що включає види з характерними жалкими волосками на листках та стеблах, подібно до кропиви, але менш вираженими.

    Утрикула — застаріла або діалектна назва кропиви, зокрема, використовувалась для позначення деяких видів цієї рослини.

  • утриманець

    1. Особа, яка перебуває на чиємусь утриманні, забезпечується коштами для існування.

    2. Той, хто утримується під вартою або на примусовому утриманні (наприклад, ув’язнений, заручник).

  • утриманий

    1. Який стримує свої почуття, емоції, бажання; поміркований, стриманий.

    2. Побудований на стриманості, поміркованості; невиразний, неяскравий (про стиль, манеру тощо).

    3. Застаріле: той, що перебуває на чиємусь утриманні, на забезпеченні; вихованець, підопічний.

  • уточувати

    1. Робити точним, визначати з більшою точністю, деталізувати, уточнювати.

    2. Надавати чіткішої форми, виразності, робити більш виразним, окресленим (про риси обличчя, контури тощо).

  • уточуватися

    1. (про людину) Ставати точним, акуратним, старанним у роботі, діях або висловлюваннях; виробляти в собі точність.

    2. (про предмет, явище) Набувати більшої чіткості, визначеності, конкретності; деталізуватися, вивірюватися.

    3. (розм.) Ставати дуже точним, надто ретельним, педантичним; перетворюватися на зануду.

  • утрадиційнитися

    Стати традиційним, набути ознак традиційності, закріпитися як традиція.

  • утраквіст

    Утраквіст — прихильник унії православної та католицької церков, укладеної на Берестейському соборі 1596 року; греко-католик.

    Утраквіст — послідовник релігійного руху або член церковної громади, що визнає рівноправність обох обрядів (латинського та слов’янського) у богослужінні, зокрема в Чехії та Моравії XV–XVI століть.

  • утраквістичний

    1. (істор., рел.) Пов’язаний з утраквізмом — релігійним рухом у Чехії XV–XVI ст., що визнавав причастя для мирян під двома видами (хлібом і вином).

    2. (перен.) Характерний для позиції, що поєднує дві протилежні сторони, прагне до компромісу між двома ворогуючими таборами; примиренський.

  • утраквістський

    1. Стосовний до утраквізму — релігійного руху в Речі Посполитій XVI–XVII століть, що виник на основі ідей Сімона Будного та проповідував об’єднання католицької та православної церков на засадах рівноправності.

    2. Пов’язаний із прихильниками утраквізму або заснований на його принципах.