Словник Української
1. Жінка або дівчина, яка бере участь у чомусь (у роботі, заході, змаганні, події тощо).
2. Жінка, яка є членом, співзасновником або пайовиком якоїсь організації, спілки, підприємства.
3. Жінка, яка спільно з іншими особами бере участь у здійсненні якоїсь дії або є співучасником чогось.
1. Робити частішим, збільшувати частоту чогось; відбуватися частіше.
2. (у лінгвістиці) Збільшувати кількість наголошених складів у віршованому рядку шляхом додавання додаткових слів між наголошеними позиціями.
1. Ставати частішим, починати траплятися з меншими проміжками часу або з більшою інтенсивністю (про події, явища, дії).
2. Збільшувати частоту своїх рухів, кроків, дихання тощо; прискорювати ритм.
1. Визначена, обмежена частина земельної поверхні, що використовується або призначена для певної мети (наприклад, для будівництва, сільськогосподарського використання, садівництва).
2. Ділянка, відрізок чогось, що має певну довжину або площу (наприклад, дороги, лінії електропередач, газопроводу), закріплена для обслуговування, охорони чи виконання робіт.
3. Підрозділ, структурна одиниця в деяких установах, організаціях або на підприємствах (наприклад, дільнична лікарня, виборча дільниця, дільниця в організації ринку).
4. Військове або адміністративно-територіальне формування, територія, що перебуває у віданні або під охороною певної військової частини, прикордонної застави тощо (застаріле або спеціальне).
1. (застаріле) Ділити щось на частини, розподіляти між кількома особами або групами.
2. (застаріле) Брати участь у чомусь, співучасть.
участуватися — (діал.) те саме, що учащатися: ставати частим, почастішати, траплятися частіше.
1. Дія за значенням дієслова «участвувати»; спільна з кимось діяльність у якійсь справі, події тощо.
2. Причетність до чого-небудь, роль у чомусь.
3. (у фінансах, економіці) Частка в капіталі підприємства, товариства тощо; пай.
4. (заст.) Доля, доля, призначення.
1. Різко, несподівано злякатися, перелякатися; здригнутися від страху або неприємного відчуття.
2. (переносно) Раптово знерухомитися, завмерти від сильного здивування, подиву або іншого інтенсивного переживання.
Урбаністичний термін, що позначає процес перетворення сільських населених пунктів (сільських поселень) на міські, зокрема надавання селищам міського статусу або їхнє включення до складу міст.
1. Робити частішим, збільшувати частоту чогось; повторювати щось через менші проміжки часу.
2. (у медицині) про пульс, дихання тощо: набирати більшої частоти, прискорюватися.