1. (рідко) Починатися, зав’язуватися, розпочинатися (про дію, процес або явище).
2. (застаріле) Відбуватися, траплятися, ставатися.
Словник Української Мови
1. (рідко) Починатися, зав’язуватися, розпочинатися (про дію, процес або явище).
2. (застаріле) Відбуватися, траплятися, ставатися.
1. (діал.) Привести до чистого стану, вичистити, очистити.
2. (діал.) Виправити, упорядкувати, навести лад.
3. (діал., перен.) З’ясувати, пояснити, вирішити якесь питання.
1. (діал.) Очиститися, стати чистим; звільнитися від чогось зайвого, непотрібного.
2. (перен., рідк.) Морально очиститися, духовно обновитися; покаятися.
1. (рідко) Уважно прочитати, ознайомитися з текстом, прочитати щось до кінця.
2. (діал.) Порахувати, підрахувати, перерахувати.
1. (рідко) Уважно прочитати, ознайомитися з текстом, вивчити щось, читаючи.
2. (переносно) Розгледіти, вгадати, передбачити щось, уважно спостерігаючи або аналізуючи.
Ухильниця — жіноча форма до іменника “ухильник“; жінка, яка навмисно ухиляється від виконання обов’язків, обходження закону або уникнення чого-небудь.
Ухильниця — жінка або дівчина, яка залишає місце проживання (наприклад, окуповану територію) нелегально, таємними шляхами, щоб уникнути переслідувань, мобілізації тощо (розм.).
1. Властивість або якість того, що є ухильним, тобто має нахил, похиле положення; похилість, схильність.
2. (переносне значення) Схильність до чогось, тенденція; упередженість, пристрасність.
3. (у техніці, геодезії) Відхилення від вертикальної або горизонтальної площини; кут нахилу.
1. (про рух, напрям) Під кутом, похило, з відхиленням від прямої лінії або вертикалі.
2. (перен., про погляд, ставлення) Непрямо, з прихованим наміром, нещиро, лукаво.