Категорія: У

  • уладнаний

    1. Який має належний порядок, організований, упорядкований; прибраний.

    2. Який відповідає певним вимогам, правилам; налагоджений, відрегульований.

    3. Про людину: стриманий, врівноважений, спокійний.

    4. Заст. Який знаходиться у злагоді, мирних стосунках із кимсь; примирений.

  • улещування

    1. Дія за значенням дієслова “улещувати” — заспокоєння, угамування когось ласкавими словами, обіцянками, поступками.

    2. Лестощі, вмовляння з метою задобрити, отримати чиюсь прихильність.

  • улогвистість

    Улогвистість — властивість за іменем Улогви, що стосується особливостей його творчості, стилю або світогляду.

  • ультраеліптичний

    1. (мат.) Пов’язаний з ультраеліптичними інтегралами або функціями, тобто інтегралами від алгебраїчних функцій на риманових поверхнях роду більшого за одиницю.

    2. (мат.) Стосовний до кривих (або рівнянь), що мають вищий рід, ніж еліптичні.

  • ультрарасист

    Особа, яка дотримується крайніх, радикальних форм расистської ідеології, що характеризуються особливою ворожістю, нетерпимістю та агресивністю щодо представників інших рас; прихильник ультрарасизму.

  • улягатися

    1. (про предмети) Розташовуватися, укладатися в певному порядку, займати відведене місце; вміщуватися.

    2. (перен., про явища, почуття тощо) Набувати ладу, ставати впорядкованим; заспокоюватися, стихати.

    3. (заст.) Підкорятися, коритися кому-, чому-небудь.

  • уменшуватися

    1. Ставати меншим за розміром, обсягом, кількістю або інтенсивністю; зменшуватися.

    2. (у граматиці) Утворювати форму вищого ступеня порівняння (для прикметників та прислівників).

  • умиротворяння

    1. Дія за значенням дієслова “умиротворяти“; надання комусь або чомусь стану спокою, заспокоєння, усунення тривоги, конфлікту або ворожнечі.

    2. Стан внутрішнього спокою, душевної рівноваги, гармонії, який настає внаслідок такої дії.

  • умножитися

    1. Збільшитися в кількості, стати численнішим; розмножитися.

    2. (у математиці) Стати результатом операції множення, збільшитися в певну кількість разів.

  • умонтовуваний

    1. Такий, що призначений для монтування, встановлення або збирання з окремих частин; конструкція, виріб або пристрій, який можна змонтувати.

    2. У техніці: такий, що складається з готових елементів (модулів, блоків, секцій), які з’єднуються між собою на місці експлуатації.