drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уставка

    1. Спеціально підготовлена частина конструкції, що вставляється або вмонтовується в основну деталь для зміцнення, з’єднання або декоративного оформлення.

    2. У поліграфії та книговиданні: окремий відбиток, ілюстрація, карта тощо, яка вклеюється або вкладається між сторінками видання.

    3. У техніці: деталь, елемент або вузол, що монтується всередину або між основними частинами механізму, апарата, електричного кола.

    4. У архітектурі та будівництві: вставна частина в конструкції стіни, прорізу, а також декоративна вставка на фасаді.

    5. У текстільній справі та одязі: декоративна смуга тканини, мережива, шкіри тощо, вставлена в шов виробу для оздоблення.

  • установитися

    1. Стати стійким, постійним, набути визначеної форми або порядку; налагодитися.

    2. Постати, виникнути як певний стан, явище або правило; сформуватися.

    3. Про погоду: стати сталою, незмінною на якийсь час.

    4. Закріпитися, утвердитися в певному становищі, місці, стані (наприклад, про відносини, звичку).

  • установка

    1. Дія за значенням установити (установляти) — монтування, встановлення обладнання, механізмів, приладів тощо на постійне місце для подальшої експлуатації.

    2. Сукупність змонтованого та готового до роботи обладнання, технічний комплекс, агрегат або пристрій, що виконує певну функцію (наприклад, холодильна установка, насосна установка).

    3. Установа, організація або заклад, що виконують певні суспільні, адміністративні, наукові, освітні або інші функції (наприклад, державна установа, банківська установа).

    4. В психології — сформована на основі досвіду та впливу зовнішнього середовища неусвідомлена готовність людини до певної діяльності, сприйняття, поведінки або оцінки.

    5. В мистецтві — форма сучасного художнього твору, що є композицією з різноманітних предметів, об’єднаних за певним задумом автора.

  • установлений

    1. Такий, що був створений, заснований, започаткований згідно з певними правилами або законами; офіційно закріплений.

    2. Такий, що був введений, налагоджений, наведений у дію; наявний, чинний.

    3. Такий, що був визначений, призначений, зафіксований (про час, місце, порядок тощо).

    4. Такий, що був доведений, виявлений, знайдений у результаті дослідження, перевірки або судового розгляду.

  • установлення

    1. Дія за значенням дієслова «установити»; надання чомусь певного статусу, положення, порядку або закріплення чогось у встановленому стані.

    2. Процес визначення, обчислення або фіксації чогось (наприклад, фактів, даних, параметрів, причин).

    3. Юридичний акт або офіційна дія, спрямована на заснування, утворення, затвердження чогось (наприклад, закону, органу влади, правила).

  • установлювальний

    1. Який стосується встановлення, призначений для встановлення чогось, монтажу.

    2. У техніці: такий, що забезпечує кріплення, фіксацію деталей або вузлів (наприклад, установлювальні болти, установлювальні гвинти).

  • установлюваний

    1. Такий, що його можна встановити, змонтувати або налаштувати для подальшого використання (про програмне забезпечення, модулі, компоненти тощо).

    2. Такий, що підлягає офіційному закріпленню, визначенню або прийняттю (про правила, норми, регламенти, стандарти).

    3. Такий, що може бути виявленим, визначеним або фіксованим за допомогою приладів, методів спостереження (про величини, параметри, фактори).

  • установлювання

    Процес створення, заснування або організації чогось (установи, організації, порядку, правил тощо).

    Дія за значенням дієслова «установлювати»; визначення, встановлення чогось (фактів, закономірностей, параметрів, рекордів).

    Монтаж, налагодження та приведення до робочого стану технічних пристроїв, обладнання, програмного забезпечення.

    Юридичний акт, нормативний документ (зазвичай у множині: установлювання), що визначає права, обов’язки або статус.

  • установлювати

    1. Створювати, засновувати, організовувати щось на постійній основі; закріплювати певний порядок, норму або стан.

    2. Визначати, фіксувати, знаходити точні параметри, характеристики або факт існування чогось (наприклад, істину, причину, розмір).

    3. Монтувати, кріпити, розміщувати пристрій, механізм або обладнання в певному місці, приводячи його в готовність до роботи.

    4. Налагоджувати, впроваджувати, запроваджувати щось у дію (наприклад, зв’язок, дипломатичні відносини).

    5. Призначати, призначати на посаду, затверджувати в якомусь статусі.

  • установлюватися

    1. Набувати стійкості, стабільності; ставати постійним, незмінним (про явища, процеси, стан).

    2. Приходити до певного порядку, норми; налагоджуватися, упорядковуватися.

    3. Офіційно закріплюватися, набирати чинності (про закони, правила, договори).

    4. Визначатися, виявлятися, ставати відомим, зрозумілим (про факти, обставини, причини).

    5. Встановлювати зв’язок, контакт (між кимось, чимось).

    6. Монтуватися, закріплюватися на певному місці (про технічні пристрої, обладнання).