drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уточити

    1. (рідк.) Зробити точилом гострим, нагострити, наточити.

    2. (діал.) Виточити, вирізьбити, вирізати.

  • уточитися

    1. (розм.) Знайти собі притулок, сховатися десь, зазвичай на тривалий час; оселитися в укритті.

    2. (перен.) Заглибитися в якусь справу, захопитися нею настільки, що перестати помічати оточення; втонути в чомусь.

  • уточнений

    1. Такий, що його було зроблено точним, визначеним, конкретизованим; який набув чіткості або детальності.

    2. (У граматиці) Такий, що виражає додаткову, обмежувальну характеристику предмета та виконує синтаксичну роль узгодженого визначення (наприклад, про узгоджений прикметник).

  • уточнення

    1. Дія за значенням дієслова «уточнити»; надання чіткішої форми, більш точного вигляду, характеру чомусь; визначення з більшою точністю, деталізація.

    2. Результат такої дії; конкретизована, більш точна думка, формулювання, відомість, деталь тощо.

  • уточний

    1. (вживається переважно у множині) Стосовний до уток, призначений для них (у ткацтві).

    2. (переносно) Другий, додатковий, неосновний; побічний (про думки, мотиви тощо).

  • уточник

    1. Рідкісне діалектне позначення чоловіка, який займається розведенням або продажем качок (уток).

    2. Застосування як прізвиська або прізвища, що походить від зайняття людини (аналогічно Коваль, Рибалюк).

  • уточнити

    1. Зробити точнішим, визначити чіткіше, детальніше; вказати на конкретні ознаки, обставини, деталі чогось.

    2. Виправити, усунувши неточності або помилки; внести поправки, що роблять інформацію більш вірною та відповідною до дійсності.

    3. (У мовленні) Викласти думку, пояснення чіткіше, конкретніше, додавши необхідні деталі для кращого розуміння.

  • уточнитися

    Стати точним, чітким, визначеним; набути точності, конкретності.

    Окремий випадок: про погоду — стати ясною, безхмарною (розмовне).

  • уточнювальний

    Який слугує для уточнення, з’ясування деталей, більш точної характеристики чогось.

    У мовознавстві: що вносить додаткові, пояснювальні відомості до основного змісту висловлювання (наприклад, уточнювальний член речення).

  • уточнювання

    Дія за значенням дієслова “уточнювати“; надання чіткішої форми, більш точних меж, деталей або визначення чогось.

    Результат такої дії; більш точні, визначені або деталізовані відомості, положення, формулювання, отримані внаслідок аналізу, перевірки або обговорення.