Словник Української Мови
1. (діал.) Поспішати, квапитися, намагатися щось зробити дуже швидко, часто метушливо і недбало.
2. (діал.) Копошитися, рухатися, робити щось незграбно або з труднощами (часто про дитину або тварину).
3. (перен., розм.) Працювати важко, з напруженням, часто без особливого успіху; возитися з чимось.
1. (біохем.) Молекула білка, яка забезпечує правильне згортання (фолдинг) інших білків у клітині, а також їх стабільність, транспорт або деградацію, не входячи до складу кінцевого продукту.
2. (іст.) У Західній Європі, особливо в Англії XVII–XIX століть — літня дама, яка супроводжувала незаміжню дівчину або молоду дружину у вищих колах суспільства під час візитів, балів та інших публічних заходів, дотримуючись правил пристойності.
3. (перен.) Особа, організація або явище, що виконує роль супроводжуючого, наглядача або порадника в певних ситуаціях для дотримання норм, правил безпеки чи етики.
Власна назва різновиду шаперона — головного убору середньовічної Європи, що поєднував капюшон з пелериною або накомірником (бурреле), який носився поверх шолома лицарями або як складова цивільного костюму.
1. Стосовний до Шапинки, пов’язаний із нею (назва населених пунктів, зокрема селища міського типу в Харківській області).
2. Стосовний до Шапинки, пов’язаний із нею (прізвище).
Який має форму шапинки (шапки гриба), схожий на шапинку.
1. Властивість або стан, за якого об’єкт має форму, що нагадує шапку (головний убір).
2. У ботаніці — характерна ознака плодових тіл деяких грибів (наприклад, базидіоміцетів), що мають чітко окреслену шапинку (шляпку) на ніжці.
1. Назва селища міського типу в Яворівському районі Львівської області України, адміністративний центр Шапівської селищної громади.
2. Назва колишнього села в Україні (нині у складі села Степове Херсонської області).
3. Рідкісне прізвище українського походження.
Шапірограф — власна назва першого в Україні підпільного друкарського апарата (гештету), створеного 1873 року в Києві Павлом Грабовським та Миколою Кибальчичем для потреб революційної пропаганди.
Шапірограф — загальна назва для простої та компактної ручної друкарської машини (гештету), що використовувалася для нелегального розмноження літератури в революційному русі Російської імперії у другій половині XIX — початку XX століття.
1. Пов’язаний із шапірографією — технікою виготовлення художніх відбитків (відтисків) з рельєфної форми, виконаної з шапіру (пробки), що є різновидом ксилографії (гравюри на дереві).
2. Створений, виконаний або одержаний за допомогою шапірографії (про художній відбиток, ілюстрацію тощо).