1. (про рослини) Покритися квітами, зацвісти.
2. (переносно, розмовне) Покритися чимось дрібним, що нагадує квіти або пилок (наприклад, інеєм, цвіллю, порохом).
Категорія: О
-
оцвітати
1. (про рослини) Покриватися квітками, починати цвісти.
2. (перен., розм.) Втрачати свіжий вигляд, ставати тьмяним, блідим або покриватися легким нальотом (наприклад, про поверхню фруктів, металу тощо).
-
оцвітатися
1. (у ботаніці) покриватися квітами, починати цвісти (про рослини).
2. (переносно) ставати більш привабливим, красивим, розквітати (про людину, її зовнішність або внутрішній стан).
-
оцвітина
1. Сукупність покривних листочків квітки, що оточують тичинки та маточку; включає чашечку та віночок.
2. У ширшому значенні — будь-які листкоподібні утворення, що оточують репродуктивні органи квітки (наприклад, оцвітина може бути простою, коли всі листочки однакові).
-
оцвітинний
Який стосується оцвітини (сукупності листочків, що оточують пелюстки квітки).
-
оце
1. Вказівний займенник, який використовується для позначення предмета, явища або особи, що знаходиться близько до мовця в просторі або часі, або щойно згадувалося; відповідає словам “ось це”, “саме це”.
2. Частка, що вживається для наголошування, виділення, підкреслення названого предмета, дії або ознаки, часто з відтінком емоційності (здивування, незадоволення тощо).
-
оцей
Вказівний займенник, що означає предмет, особу або явище, розташовані близько до мовця в просторі або часі, часто з відтінком емоційного виділення (здивування, несхвалення тощо); вживається як означення при іменнику або самостійно.
-
оцелот
1. Хижий ссавець родини котових (Leopardus pardalis), що мешкає в лісах Центральної та Південної Америки, має плямисту, нагадувальну леопарда, забарвлення хутра.
2. Дороге хутро зі шкури цієї тварини, що використовується в галузі розкішного одягу та аксесуарів.
-
оцель
Оцель — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
-
охотницький
1. Стосовний до охотника (мисливця), призначений для полювання або пов’язаний з ним.
2. Характерний для поведінки, звичок чи навичок мисливця.
3. Належний до мисливського господарства, угідь чи об’єднання мисливців.