1. Не послухатися когось, не підкоритися чиємусь наказу, розпорядженню, проханню; порушити чиюсь волю.
2. (застаріле) Уважно вислухати, прислухатися до чогось.
Категорія: О
-
ослухуватися
1. Не підкорятися, не слухатися когось, не виконувати чиїхось наказів, розпоряджень, порад.
2. Рідко вживане значення: нехтувати, не дотримуватися чогось (наприклад, правил, законів).
-
ослушенець
1. У давньоруській та українській історії — особа, яка порушила клятву вірності (присягу) своєму князю або державі, зрадник, перебіжчик.
2. У церковній практиці — особа, яка не підкоряється церковній владі або порушує церковні правила; непокірник, той, хто чинить непослух.
-
ослушенство
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Богородчанському районі; належить до Олієво-Королівської сільської громади.
-
ослушник
1. Той, хто не слухається, не підкоряється наказам, розпорядженням; непослушна, норовлива людина.
2. У церковній традиції: особа, яка проходить перший ступінь чернечого послуху, готовлячись до постригу; послушник.
-
ослушниця
1. Жінка, яка слухає читання Святого Писання, церковних книг або духовних повчань під час богослужіння, переважно в монастирі (застаріле).
2. Послушниця в жіночому монастирі, яка ще не дала чернечих обітниць, але проходить випробування та виконує доручені роботи (застаріле).
-
ослюк
1. Рідкісний варіант слова “ослик” — назва тварини родини коневих, що є одомашненим різновидом африканського дикого віслюка.
2. У переносному значенні — про вперту, уперту людину.
-
осля
1. Рідкісний варіант слова “осел” — назви ссавця родини коневих, свійської тварини з довгими вухами.
2. Заст. або діал. Зневажлива назва людини, яка виявляє тупість, упертість або нерозумність.
-
осляр
Осляр — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
-
ослятина
1. М’ясо осла, що використовується як їжа.
2. (переносне значення, розм., зневажл.) Про щось дуже низької якості, безглузде або нудне (про книжку, промову, твір мистецтва тощо).