ослушенець

Значення

1. (Історія) –

   У давньоруській та українській історії — особа, яка порушила клятву вірності (присягу) своєму князю або державі, зрадник, перебіжчик.

2. (Релігія) –

   У церковній практиці — особа, яка не підкоряється церковній владі або порушує церковні правила; непокірник, той, хто чинить непослух.

Правопис та відмінювання