1. (про людину) Набути ознак свинцевого отруєння внаслідок тривалого впливу сполук свинцю на організм; отруїтися свинцем.
2. (переносно, розм.) Стати важким, неповоротким, млявим; набратися свинцю (про частини тіла, почуття тощо).
Категорія: О
-
освистаний
1. Який зазнав освистування, став об’єктом свисту, ворожих вигуків або голосного несхвалення з боку публіки, натовпу.
2. Перен. Який викликав різке несхвалення, сувору критику або став предметом загального зневажливого ставлення.
-
освистати
1. Виразити несхвалення, осуд або презирство голосними вигуками, свистом, гуканням під час публічного виступу, вистави тощо.
2. Перен. рідк. Піддати різкій критиці, суворому осудженню.
-
освистатися
1. Отримати свист як вияв несхвалення, невдоволення або глузування від присутніх (про виконавця, виступ, виконання тощо).
2. Зазнати різкої критики, суспільного осуду або осудження (про ідею, вчинок, твір мистецтва тощо).
-
освистування
1. Дія за значенням дієслова “освистувати” — вираження несхвалення, протесту або зневаги за допомогою свисту, часто під час публічних виступів, вистав тощо.
2. Публічне вираження несхвалення або осуду шляхом колективного свисту на концерті, мітингу, спектаклі або іншому заході.
-
освистувати
1. Виражати несхвалення, осуд або протест за допомогою свисту, переважно під час публічних виступів, вистав, виступів спортсменів тощо.
2. Свистом давати знак, сигнал про щось або когось.
-
освистуватися
1. Отримувати свист як вияв несхвалення, осудження або глузування від присутніх (про виконавця, доповідача тощо).
2. Бути предметом освистування, публічного осуду або глузування.
-
освідчати
1. Робити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; зробити пропозицію руки та серця.
2. (застаріле) Давати свідчення, свідчити про щось; заявляти, оголошувати щось публічно.
-
освідчатися
1. Зробити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; зізнатися в коханні з такою пропозицією.
2. (переносне значення) Висловити свої почуття, переконання або наміри у урочистій, піднесеній формі; зробити визнання в чомусь.
-
освідчення
1. Офіційний документ, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження; свідоцтво, посвідчення.
2. (заст.) Дія за значенням дієслова «освідчити»; свідчення, засвідчення, підтвердження.